Російський рок існує, за історичними мірками, не так вже й давно. Любителі ведуть його літопис з 1960-х років, однак спроби "зняти один в один" західні хіти п'ятирічної давності навряд чи можна віднести до самостійної творчості. Більш-менш автентичні речі радянські самодіяльні (якщо хочете, незалежні) музиканти почали виконувати десь на початку 1970-х років. А вже в середині того десятиліття щосили гриміла "Машина часу". Свого піку рок-рух досягло на початку 1980-х, а з розвалом Радянського Союзу рок швидко перетворився в один з жанрів поп-музики з усіма її достоїнствами і недоліками.
Варто зазначити, що найбільшого розмаху рок-рух в СРСР мало в період найбільших ідеологічних гонінь. У великих містах кількість груп обчислювалася десятками, а в різного роду рок-клуби входили сотні людей. А коли "все те, що душило нас курній вночі" зникло, виявилося, що виконавців, готових працювати професійно, не так вже й багато. Російський рок - він як футбол: у вищу лігу не набирається і 20 команд.
У музиці мало не щороку з'являються нові жанри, однак, як і на Заході, "дідів" в Росії шанують. Як і раніше популярні групи, учасників і шанувальників яких "Менти" за нелегальні концерти, а техніків і звукорежисерів садили за продаж підсилювачів або динаміків. Навряд чи "Аліса", ДДТ, "Акваріум", "Чайф" або "Наутілус Помпіліус", буде він відродиться, зберуть зараз, як Шнур, більше 60 000 глядачів на стадіоні. Однак перед порожніми залами ці, та й молодші групи, не виступають. Історія російського року триває, але з неї вже зараз можна витягти деякі цікаві, забавні або маловідомі факти.
1. Група "Машина часу" в 1976 році зайняла перше місце на фестивалі "Таллінський пісні молоді-76", представляючи не більше і не менше як Міністерство м'ясомолочної промисловості Російської Федерації. Група в той час репетирувала в ДК цього відомства, а просто так, від себе, поїхати на фестиваль було неможливо. Фестиваль примітний ще й тим, що вперше в офіційному заході брав участь "Акваріум".
"Машина часу" напередодні зльоту своєї популярності
2. В'ячеслав Бутусов вперше тісно зіткнувся з рок-музикою, коли в 1981 році в якості кореспондента університетської газети "Архітектор" висвітлював перший Свердловський рок-фестиваль. Подія проходила в Архітектурному інституті, в якому навчався Бутусов. Йому доручили взяти інтерв'ю у Насті Польовий та Олександра Пантикін з групи "Урфін Джюс". Розмовляючи з Настею, В'ячеслав абияк подолав свою несміливість, а ось на інтерв'ю з Пантикін просив надати кого-небудь з колег, бажано, дівчину.
3. Першої радянської групою, яка виступила під фонограму, була група "Кіно". У 1982 році в колективі, що складався тоді з двох чоловік - Віктора Цоя і Олексія Рибіна - не було барабанщика. Звукорежисер Андрій Трипілля запропонував їм використовувати драм-машину - електронний прилад зародкового рівня. Для запису в студії машина ще підходила, а для концертів немає - її потрібно було перебудовувати після кожної пісні. В результаті Борис Гребенщиков запропонував хлопцям виступити на їх першому концерті під записаний на магнітофон ритм драм-машини. Звук цієї машини можна почути в піснях альбому "45".
4. Знаковий альбом "Наутілуса" невидимка, в який увійшла культова пісня не тільки року, але і всієї позднесоветской музики, "Я хочу бути з тобою", був записаний і зведений в квартирі Дмитра Умецкого на початку 1985 року. Прем'єра відбулася на дискотеці в гуртожитку Архітектурного інституту і практично провалилася. Зате серед рок-музикантів пісні викликали фурор. Причому для деяких цей фурор носив різко негативний характер. Пантикін, півроку тому сказав Бутусову і Умецкий, що їм в рок нема чого ловити, після прослуховування "Невидимки" встав, і мовчки вийшов з кімнати. З тих пір "Урфін Джюс" і його лідер нічого путнього не записали.
5. До моменту створення групи "Чайф" в Свердловську про московському рок знали, що це "Машина часу", а про ленінградському - що це "Акваріум", Майк (Науменко, "Зоопарк") і Цой. Майбутній гітарист "Чайф" Володимир Бігунів якось дізнався, що в Свердловськ приїжджають на квартирні концерти Майк і Цой. Як міліціонер, він без праці дізнався квартиру, куди приїдуть ленінградці, і втерся в довіру до господаря покупкою декількох пляшок горілки. Потім, за словами самого Бегунова, прийшов Майк з якимось "повним виродком неформального вигляду східної національності". Цей другий ще й постійно ліз в розмову, ніж остаточно вивів Бегунова з себе. Лише згадка назви "Кіно" і асоціація з то чи прізвищем, то чи кличкою "Цой" допомогли Бегунова здогадатися, ким є урод-неформал.
Володимир Бігунів в юності
6. Великий поштовх розвитку рок-музики в Радянському Союзі дав Артем Троїцький. Як син видного дипломата він був вхожий в кола тодішньої культурної еліти і постійно влаштовував рокерам неофіційні прослуховування і квартирні концерти для представників радянського культурного істеблішменту. На позицію партійної верхівки композитори, музиканти та художники вплинути не могли, але рок, по крайней мере, переставав бути річчю в собі. Та й допомога модельними студіями звукозапису і інструментами була для жебраків в переважній більшості музикантів зовсім не зайвою.
7. Коли в 1979 році фактично на гребені успіху розпалася "Машина часу", в ній цілком міг опинитися Володимир Кузьмін. По крайней мере, кажуть, така пропозиція Андрій Макаревич робив. Однак Кузьмін тоді грав в одній групі з Олександром Барикін і Юрієм Болдиревим і, мабуть, вже замислювався про створення "Динаміка". Пізніше Макаревич факт пропозиції заперечував.
8. несповідимі шляхи російського року непогано ілюструє пісня "Погляд з екрану". Бутусову потрапила на мову рядок "Ален Делон не п'є одеколон". Ілля Кормільцев швиденько накидав рядки про провінційної дурепа, іконою для якої є вирізаний з журналу портрет французького актора. У поданні Кормильцева текст був чимось на зразок сатиричних частівок - ну як могла людина, яка знає півтора десятка мов, ставитися до таких провінціалка? Бутусов ж, переробивши текст, зробив з віршів настільки пронизливу пісню, що Кормільцев навіть і не подумав відстоювати цілісність свого тексту. Риску під історією пісні підвів Юрій Шевчук. Бородатий уфимський блукач, якого незрозумілими вітрами занесло в Свердловськ, в присутності Кормильцева ляснув Бутусова по плечу і пробасив: "Бачиш, Славка, на свої тексти у тебе набагато краще пісні виходять!".
9. Гітарист групи "Чайф" Володимир Бігунів шість років пропрацював співробітником патрульно-постової служби в Свердловську. Одного разу в кінці 1985 року В'ячеслав Бутусов, мирно йшов на чергове засідання Свердловського рок-клубу, почув з припаркованого на узбіччі міліцейського УАЗа грізний рик: "Громадянин Бутусов, підійдіть!" На той час рок-музиканти так залякали один одного стеженням КДБ, що Бутусов йшов до патрульної машини, як на Голгофу. Міліціонерам з Бегунова на чолі довелося отпаивать його неабиякою кількістю портвейну.
Бігунів поки ще міліціонер
10. Аж до середини 1980-х років у більшості радянських рок-груп були колосальні проблеми з апаратурою. Це стосувалося і інструментів, і підсилювачів, і динаміків, а вже простенький микшерский пульт здавався справжнім дивом. Тому музиканти часто були готові виступати безкоштовно, якщо організатори концерту "викачували апарат" - надавали свою апаратуру. Втім, сказати, що організатори безсовісно наживалися на виконавців не можна - рок та алкогольне, а то і наркотичне сп'яніння крокували під руку. У творчому екстазі музиканти запросто могли пошкодити дорогу техніку.
11. На зорі перебудови, в 1986 році, коли всім здавалося, що все стає "можна", композитори Юрій Саульський і Ігор Якушенко вмовили Андрія Макаревича надійти в Гнєсінський інститут. При всій тоді вже всенародної слави і хороших грошах в цьому був сенс - Макаревич не отримував авторських відрахувань від виконання своїх пісень іншими музикантами. Всупереч очікуванням наївного Макаревича приймальна комісія влаштувала йому справжнє побиття. Кульмінацією стало виконання пісні. На першому ж куплеті "Снігу" лідера "Машини часу" перервали: погана дикція, абсолютно неможливо розібрати текст. Тільки після цього Макаревич розвернувся і пішов.
12. Одна з улюблених пісень В'ячеслава Бутусова "Князь тиші" написана їм на вірші угорського поета Ендре Аді. В'ячеслав з нагоди на вулиці купив збірник творів угорських поетів (часи був - з якого приводу в наші дні можна купити антологію угорських поетів російською мовою?). Вірші як би самі продиктували йому музику. Пісня увійшла в магнітоальбом "Невидимка" і стала найстарішою на першому альбомі "Наутілуса Помпіліуса", випущені в 1989 році.
13. Під час запису пісні "Прощальний лист" для першого повноцінного студійного альбому групи "Князь тиші" бек-вокалісткою попрацювала Алла Пугачова. Набагато більш вагомим був внесок майбутньої Примадонни в технічне забезпечення запису - саме Пугачова вмовила Олександра Кальянова надати його студію для запису "Князя тиші".
Алла Пугачова і "Наутілус Помпіліус"
14. У ранній період діяльності групи "Чайф" її лідер Володимир Шахрін був депутатом районної ради (підходив за віком і робітничої професії, висунули, коли був у відрядженні) і входив до комісії з культури. Після першого ж концерту група потрапила в список заборонених. Главу комітету виводила з себе ситуація, коли під її початком працює (Шахрін на засідання не ходив) лідер забороненої групи, але зробити вона так нічого і не змогла.
15. Абсолютним "ноу-хау" радянської рок-сцени була так звана "литовка" (твердження) текстів. Спеціальна комісія, в яку входили як фахівці, так і зовсім далекі від музики, а вже від року і поготів, люди, перевіряла тексти пісень. Незважаючи на те, що тексти вважалися і вважаються однією з відмінних рис російського року, на папері вони часто виглядають кострубатими і безглуздими. Тому процедура литовки іноді нагадувала капусник: один з членів комісії міг зажадати змінити "ось цю ось" риму, в той час як інші напружено шукали в тексті наклеп на радянський спосіб життя (якщо в тексті взагалі не було нічого соціального, могли нарікати за відсутність активної життєвої позиції). Після чистилища литовки пісню можна було виконувати на публіці, але безкоштовно - литовка не надавала музикантам ніякого офіційного статусу. Жартівники іноді пояснювали заумь деяких пісень "Акваріума", "Кіно" та інших ленінградських груп саме прагненням безболісно пройти процедуру затвердження. А у групи "Арія" девіз італійських фашистів "Воля і розум" пройшов як по маслу - іноді, крім пролетарської пильності, потрібна ще й загальна культура. Правда, в "Арії" про девізі не знали теж.
16. Восени 1990 року "Наутілус" уже в новому складі, без Дмитра Умецкого, колесив по Німеччині на власному мікроавтобусі з серією концертів. Одного разу в мікроавтобусі скінчився бензин. Бутусов з тільки-тільки з'явилися в групі гітаристом Єгором Белкиним і барабанщиком Ігорем Джавад-заде пішли з каністрами в найближчу військову частину. За півроку до цього музикантам за допомогою посмішок, фотографій і автографів вдалося отримати у касирок "Аерофлоту" 10 квитків в США "на сьогодні", що було справою неймовірним. З офіцерами Радянської Армії посмішки не пройшли - довелося давати концерт на тих, що були в частині інструментах.
17. Взагалі, Німеччина навряд чи викликає в учасників "Наутілуса" позитивні спогади. Група брала участь у концерті, присвяченому висновку радянських військ (хороший, звичайно, привід влаштувати великий концерт). Долетівши до місця на військово-транспортному літаку, музиканти ндва встигли дістатися до місця проведення концерту недалеко від Рейхстагу в Берліні. Там виявилося, що відкривають концерт ансамблі ім. П'ятницького і Александрова, продовжує "Наутілус Помпіліус" і Людмила Зикіна, а закінчує група "На-На". Навряд чи комусь із російських рокерів доводилося в ті роки виступати в такій солянці.
18. Сама, мабуть, відома пісня групи "Чайф" "Поплачь про нього" була написана в той період, коли в 1989 році група практично припинила існування. "Чайф" розпався з багатьох причин: свою роль грали і фінанси, і неорганізованість колективу, і, звичайно, нескінченні пиятики, в які поступово втягувався і непитущий Шахрін. Ця пісня - чи не вона одна, звичайно - допомогла групі зібратися знову. Причому вже в новому, більш професійних обов'язків.
"Чайф" накауне розпаду
19. У радянські часи для того, щоб отримати репетиційну базу, потрібні були зв'язки або бартер (я даю вам кімнату, а ви - концерти у свята). Після все стали вирішувати гроші. При цьому для музикантів нічого не змінилося - початківцям доводилося хапатися за будь-яку можливість безкоштовно отримати приміщення для репетицій. Так, Михайло Горшеньов aka "Горщик" і Андрій Князев aka "Князь", які навчалися разом в реставраційному училищі, влаштувалися працювати в Ермітаж тільки тому, що його працівникам позачергово виділялося житло, хоч і в комуналках. Так в кімнаті комунальної квартири народилася група "Король і Шут".
20. Відомий теза про те, що гоніння на рок-музикантів інспірували зовсім не партійні боси, а "офіційні" композитори - нові автори безпосередньо загрожували їх доходів у вигляді авторських відрахувань. Непрямим підтвердженням цієї тези є популярність рок-музикантів у кінорежисерів. Рокери активно знімалися вже в 1970-х роках, а їх музика відкрито використовувалася у вигляді музичного супроводу. Наприклад, в 1987 році, в самий розпал гонінь на рок, лідер "Аліси" Костянтин Кінчев знімається в головній ролі у фільмі "Хакер". У картині, крім пісень "Аліси", звучать композиції ще 5 рок-груп. І таких прикладів безліч. Якби ЦК КПРС так вже хвилювали ідеологічні рок-диверсанти, до кіно, яке, як відомо, комуністи вважають найголовнішим з мистецтв, їх не підпустили б на гарматний постріл.
