Волонтери: випробувані війною...

Волонтери: випробувані війною...

Останніми роками, за результатами соціологічного опитування, лідерами довіри українців стають волонтери. Ще три роки тому уявлення про волонтерський рух було досить невиразним і  асоціювалося, в основному, з допомогою важкохворим діткам.

А потім історія країни стала творитися щогодини. Нові виклики вимагали нових рішень – миттєвих, продуктивних, результативних.

Зародження волонтерського руху відбулося ще під час Революції Гідності, коли всі ми, в якійсь мірі, були волонтерами – безоплатно, добровільно, за покликом власного сумління і переконань допомагали, чим могли, використовували усі можливі ресурси, часом віддаючи останнє. Саме Майдан продемонтрував неймовірну здатність українців до самоорганізації, яка дуже знадобиться їм з початком війни.

Стихійне творення і справжній гарт волонтерства відбувся весною 2014 року. Часу на продумування стратегії та плану розвитку не було зовсім. Була очевидна реальність – московія фактично розпочала повномасштабні військові дії проти України, армія у жалюгідному стані, частина країни втрачена, попереду  - зловісні перспективи поневолення.

Величезна віра в наших захисників, бажання будь-що допомогти їм, прозорість, відкритість, миттєва реакція, здатність мобілізувати і згуртувати навколо себе велику кількість небайдужих співгромадян – саме такі характеристики спричинили небачений сплеск жертовності і високі показники довіри українців до волонтерів -  60-70%!

Високий авторитет волонтерського руху змусив, зрештою, державу визнати неоціненну роль волонтерства в протистоянні російському агресору. І, хоча президент України ніби і вибачився за образливі слова про роль волонтерів у перші місяці війни, але осад, як кажуть, залишився.  І за нової влади, уже більше 2 років, усі державні органи, як і раніше, тотально корумповані, чиновники чинять свавілля, права людини нехтуються і порушуються щодня. 

Страшний час переживає сьогодні наша країна. Але в темний час, як мудро сказано, краще видно світлих людей. На волонтерів не вчать і їх не готують до такої праці. Це – своєрідне покликання, внутрішня потреба. На щастя, таких людей в країні виявилося дуже багато. І їх відчайдушна боротьба за свою армію, за свою країну, за свою волю спричинила появу справжнього історичного феномену – українського волонтерства…

Слава Україні!

Героям нашим слава!