Герої нашого краю - Артем Абрамович

Герої нашого краю - Артем Абрамович

Село Степанівка Донецької області. 12 серпня 2014 року. Наші війська зламали опір сепаратистів неподалік села Степанівка в підніжжі Савур-могили і швидко рухалися далі на схід. Щоправда, заходили вони в те саме вузьке «гирло» між містами Торез – Сніжне – Красний Луч, що їх захопили терористи, й російською територією, з якого щойно з такими великими проблемами почали вибиратись «оточенці». 5 серпня підрозділ бригади у складі трьох бойових машин піхоти й одного танка зайняв висоту біля Никифорового. Керував тамтешнім блокпостом старший лейтенант Артем Абрамович – наш земляк, житомирянин, командир танкового взводу 30-ї бригади.
Йому було лише 24 роки та його мужностю, патріотизмом і самовіддачею ми маємо пишатися. Він протистояв російському Т-72. Вони зіткнулися лоб у лоб. Артем встиг витягнути крізь нижній люк механіка-водія – немолодого, дещо кремезного солдата, і поліз назад по свого навідника. Але стався вибух: здетонував боєкомплект, башта відскочила на землю, а всередині танка все охопило полум’я.
Його шукали довгих дев’ять місяців. Батьки до останнього вірили, що їх син у полоні, що він живий… Світлана Абрамович весь цей час шукала сина. Шукала в окупованому Донецьку. Її не зупиняло ніщо і ніхто, ані окупація, ані бойові дії, ані Захарченко. Вона ризикуючи власним життям, особисто зустрічалася з лідерами терористів, щоб знайти сина.
Артема знайщли 3 жовтня 2014 року на місці колишнього танкового бою. Тести ДНК показали: серед полеглих – старший лейтенант Артем Абрамович.
Нашого захисника Артема поховали 23 травня 2015 року на військовому кладовищі в Житомирі. Пам’ятаймо наших героїв. Доки живе їх ім’я і подвиг доти вони живі! Герої не вмирають!