Олег Федорчук: шлях до одужання

Олег Федорчук: шлях до одужання

38-річний мешканець Новоград-Волинського, який воював в зоні АТО розповів чому так довго триває лікування і як Міністерство оборони України не дає можливості пораненим бійцям вільно обирати заклад лікування.

38-річний мешканець Житомирської області, старший сержант 30-ї бригади був поранений 19 лютого 2015 року під Дебальцево. Після надання першої медичної допомоги у м. Артемівськ потрапив зі складними травмами обох ніг у військовий шпиталь Харкова, пізніше до Вінниці. Далі був військовий шпиталь Хмельницька та Хмельницьке державне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство на якому було виготовлено протез для лівої ноги. За праву ногу він бореться до сьогодні.
Останній етап оперативного втручання – ізраїльська клініка, фахівці якої обіцяли за рахунок імплантатів відновити рухливість правої ноги. Ціна питання такого відновлення – 43000 доларів. Оплату цієї фантастичної суми взяв на себе Фонд Братів Кузьміних. На днях, а саме 8 липня, Олег повернувся з лікування в Ізраїлі.
Олеже, вітаю з поверненням. Як себе почуваєш, чим займаєшся?
- Почуваюся, однозначно краще. Дякуючи лікарям ізраїльської клініки, котрим вдалося зняти больовий синдром жити стало комфортніше. Сподіваюся на швидке загоєння післяопераційних ран.
- Хто зустрічав на рідній землі?
- Перший кого я побачив – Сергій Кузьміних. Цікавився як почуваюсь. Чи добре переніс переліт. Чи все добре з ногою.
- А, як Ви дізнались про Фонд Братів Кузьміних, хто порекомендував звернутися за допомогою?
- Про фонд розповіли у шпиталі, якому Фонд допомагає постійно. А вже Військово-медичний департамент Міністерства оборони України зробив звернення до Фонду.
- Що найперше зробив Фонд аби Вам допомогти?
- Перше – це звичайно пошук медичного закладу який би взявся за мою ногу. Ну і підготовка всіх необхідних документі. Першими мене погодились лікувати лікарі Чехії, однак потім відмовились, так як дуже складний випадок і жодних гарантій вони не могли дати.
- А, як Ви потрапили до фахівців ізраїльської клініки?
- Після довгих пошуків клініки Сергій Кузьміних зателефонував і сказав, що мене готові прооперувати лікарі клініки Тель-Авіва. Що потрібно зробити всі необхідні аналізи і готуватися до перельоту.
- Ви платили за всі ті аналізи, квитки, за перебування в клініці?
- Ні, нічого не платив. Все організовував і оплачував Фонд. Наскільки мені відомо, і, сьогодні ще є заборгованість перед ізраїльською клінікою в 16 тис. доларів.
- Як довго чекали на операцію, і чи все вдалося як хотіли Ви і лікарі?
- 12 червня я вилетів в Ізраїль. Проходив обстеження. Підготовка до операції була довгою. Консультації з лікарями зайняли майже три тижні. Лише 5 липня була проведена операція. Лікарі обіцяли, що нога буде працювати. Але в процесі операції імплантат встановити не вдалось. Сустав знерухомили. Але претензій до лікарів не маю так як нога сильно пошкоджена.
- Що кажуть лікарі, які прогнози?
- Зараз складно говорити про прогнози. Лікарі знімають післяопераційні набряки. На ногу ще не стаю. Боляче. Сподіваюсь на краще. Зараз основна мета – загоєння ран. Далі складний процес реабілітації, відновлення хоча б часткової функціональності правої ноги.
- Я вдячний Фонду Братів Кузьміних за надану допомогу. Для сім’ї така операція в Ізраїлі була б просто неможливою. Я вдячний людям, які відгукнились, підтримали.
Олеже, дякую за хвилини спілкування. Бажаю швидкого одужання. І, наостанок, хочеться завершити наше спілкування словами відомого українського театрального режисера Леся Танюка – «Вітру не буде – варто гребти руками». Зупинятися не можна, сподіватися на державу не можна. Варто рухатися, жити, допомагати, не бути байдужим до чужої біди. Лише спільними зусиллями ми зможемо перемогти! Україна – понад усе.